Читання – це віконце, через
яке діти
бачать і пізнають
світ і самих себе.
В.О.Сухомлинський
Основною
метою проведення уроків читання в початковій школі є розвиток дитячої
особистості засобами читацької діяльності; формування читацької компетентності
молодого школяра, яка є базовим складником комунікативної та пізнавальної
компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова. У
процесі літературного читання в учнів формуються ключові компетентності: уміння
вчитися, загальнокультурна, комунікативна, інформаційна.
Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним
інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок, індивідуального
досвіду та ціннісних ставлень учнів, що набувають в процесі реалізації усіх
змістових ліній предмета «Літературне читання».
У процесі навчання відбувається становлення
і розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької,
комунікативної, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний,
інтелектуальний розвиток; формуються морально-етичні, громадянські уявлення і
поняття, збагачуються почуття, виховується любов до мистецтва слова, потреба в
систематичному читанні.
Протягом навчання в початковій школі
учні опановують повноцінну навичку читання, яка характеризується злиттям
технічної та смислової сторін. Техніка читання охоплює такі компоненти, як
спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо чи і в
сукупності підпорядковані смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця
якість є провідною і направлена на розуміння його фактичного змісту.
Щоб досягти цієї мети, необхідно
створити для дитини сприятливі умови, здійснювати кваліфіковане керівництво
навчанням, використовувати ефективні прийоми
й методи навчання.
Існують два різновиди навчального
читання – це читання вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне,
безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі.
Читання мовчки – читання „ очима “ без зовнішніх мовленнєвих рухів,
характеризується активізацією розуміння, запам’ятовування і засвоєння
прочитаного, а також зростання темпу, порівняно з читанням вголос. В 1 класі ми вчимо дітей читати вголос. Воно
дає змогу вчителю керувати діяльністю учня і вчасно допомагати на перших
кроках, коли дитина вчиться читати склади різних типів та зливати їх у слова.
Паралельно з цим в учнів формуються вміння слухати, сприймати і розуміти
зв’язне мовлення. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання.
Провідне місце у сприйманні і засвоєнні навчального матеріалу належить
мовчазному читанню. В.Сухомлинський у своїй роботі над підвищенням техніки
читання найчастіше використовував на уроках читання в півголоса. Це читання,
коли всі учні читають одночасно вголос, так щоб не заважати один одному, але
кожен читає зі своєю швидкістю, хто, швидше, хто повільніше.
В.О. Науменко зауважує про необхідність
застосування спеціальних вправ на матеріалі творів, що вивчаються у початковій
школі. Дослідник пропонує тексти записувати на картках, читати з дошки,
промовляти. Вправи, що повинні займати на уроці 5-6 хв. , потрібно проводити
індивідуально, колективно, групами. За рахунок такої роботи досягається такий
рівень сформованості навичок, що помилки в ході читання трапляються рідко, діти
розуміють зміст, читають в міру швидко, передають настрій твору, стан героїв,
дотримуються інтонаційних засобів.
Найефективнішою є система вправ
вироблена І.Т.Федоренко.
Він радить використовувати 3 типи вправ:
Він радить використовувати 3 типи вправ:
а) багаторазове читання;
б) читання в темпі скоромовки;
в) виразне читання з переходом на незнайому
частину тексту.
Всі ці вправи проводяться не індивідуально, а колективно, тобто
читають одночасно всі учні в півголоса, але кожен зі своєю швидкістю.
Чим швидше дитина оволодіє технікою
читання, тим легше їй буде вивчати всі інші предмети, передбачені програмою.
Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася
плавно читати і розуміти прочитане. Це стосується і вивчення всіх інших
навчальних предметів. Набутий читацький досвід забезпечує готовність і
здатність до подальшого навчання, пізнання, саморозвитку.
Що таке читання? Видатний психолог Д.Ельконін характеризує
читання як процес відтворення звукової форми слова за її графічною моделлю.
Незважаючи на те, що говоріння і читання є формами усного мовлення, вони
абсолютно різні за способом формування. До 6-річного віку дитина вчиться
сприймати і розуміти мову, звернену до неї, виділяти важливу інформацію. Це
стосується не лише усного, але й писемного мовлення, якщо дітям читають
дорослі. Проте існує принципова відмінність між говорінням слів та їх читанням.
Вона полягає в тому, що змінюється характер керування роботою
артикуляційно-вимовного апарату. При звичайному говорінні керування
відбувається від думки чи від значення слова до його звукової форми. Цей
перехід в дитини доведений до автоматизму, хоча його формування було довгим і
важким, коли відбувався процес вивчення мови.
Які ж кроки робить дитина, щоб оволодіти навичкою читання? На першому
етапі роботи йде знайомство з буквами. Тут автоматизується дія ідентифікації
звука і букви. Показуючи одночасно графічний символ і вимовляючи звук,
проходить мовномоторний акт. Цей етап єдиний, де зміст відтворення не є
основним предметом сприйняття, бо ще немає тексту. Велику роль відіграють
вправи для розвитку рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання
правильних повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної
вимови звуків.
Наступний етап – перехід до злиття букв і
складів. Діти самостійно спроможні супроводжувати пальчиком читання вчителя по
рядку. Формується прямий зв'язок графічного образу і значення. Цей зв'язок
автоматизується.
Подальша робота передбачає спеціальну
підготовку зорового аналізатора. Слухаючи читання вчителя, очі дитини знаходять
потрібне місце. Добре, коли вона читає пошепки разом із вчителем. Поступово очі
учня стараються забігти наперед і вже
виникає читання в елементарній
формі – відтворення артикуляційної моделі слова на основі графічного
образу.
Оволодіння вокалізацією й уміння читати –
це досягнення наступного етапу роботи. Не всі учні одночасно переходять до
голосної вокалізації. Цей процес відбувається поступово. Головне , що всі діти
мають добре розуміти текст і брати активну участь в його обговоренні.
Кінцевий результат роботи – удосконалення
виразного читання, оволодіння інтонацією, емоційною експресією. Хоч на всіх
попередніх уроках ми старалися працювати над інтонацією, однак лише тоді, коли
вироблений певний темп читання, є можливість спеціально зосередити увагу на
цьому аспекті. Тепер перед дітьми ставлю завдання: читати вголос тільки
красиво.
Перед тим як починати вчити дитину
читати, треба, щоб у неї з’явився до цього інтерес. Психологи кажуть: потрібно
сформувати мотивацію для читання.
Є два способи:
1)
читати дитині різноманітні цікаві казки,
історії,оповідання,
вірші;
2)
розповідати і пояснювати, чому так важливо і
цікаво навчитися читати.
Для першокласників, у яких навичка читання
ще не сформована, стає проблема набуття елементарної техніки читання. Це
складний процес, який забирає у дитини багато сил і часу. І доки учень не
навчиться читати швидко і свідомо, думати і співчувати під час читання, цей процес не приноситиме йому радості та
задоволення. Навчати дітей віком 6 років найефективніше під час гри, з
використанням незвичних, веселих вправ. Залучаючись до потішних ігор, дитина не
помічає, як у неї формується цілий ряд дуже важливих операцій, які лежать в
основі читання. Пропоную декілька вправ на вдосконалення техніки читання
вголос.
1. Вправи на постановку дихання та розвиток
артикуляції.
🔺 Вправи для дихання:
➙„ Надути кульку “(імітація кульки).
➙ „ Здути кульбабку “ (імітація кульбабки).
➙„ Літак “(учні кладуть
на долоні маленький шматочок паперу, піднімають на рівні рота , дують на нього,
щоб він полетів).
🔺 Вправи для язика:
➙ „ Конячка “ (клацання язичком).
➙ „ Маятник “ (язичок рухається праворуч, ліворуч).
➙ „ Смачне варення “ (кругові рухи язичка по губах).
➙ „ Лопатка “ (язичок складається у вигляді лопатки).
🔺 Вправи на розвиток артикуляції:
➙ Вимова складів пошепки – голосно, повільно – швидко.
➙ Вимова чистомовок.
Знову осінь: - Синь-синь-синь,
а синиця: - Дзинь-дзинь-дзинь.
Вітер з лісу : -
Шу-шу-шу,
всіх до сну
за-ко-ли-шу.
Микола Заєць
➙ Робота із скоромовкою (приговорювання в різному темпі за
командою вчителя).
Прибігла мишка
до Мишка:
- Позич горіхів
півмішка!
Мишко
всміхається до мишки:
- А принеси
медку півмиски!
Володимир
Ладижець
➙ Читання групи слів на одному диханні.
рак
рік
рів
рис
ріс
|
рука
ріка
роса
рана
рама
|
ринок
ранок
зебра
озеро
бобри
|
морква
корова
ворота
береза
дерева
|
2. Вправи на подолання регресій.
➙ Робота із важкими для читання і усвідомлення словами.
➙ Читання крізь „ віконце “.
➙ „ Ритмічне “ читання – читання і одночасне постукування
олівцем в ході читання.
➙ Зразок-демонстрація швидкого, правильного, виразного
читання вчителем, аудіозапис або читання сильнішим учнем.
3. Вправи, ігри на розширення кута
зору та розвиток антиципації.
➙ Складові піраміди. (Склади та слова записані у вигляді
піраміди, коли погляд фіксується на вертикальній лінії).
н а
н о
н у
н и
н
і
➙ Прочитай і розгадай.( Слова з пропущеними буквами,
речення – з пропущеними словами).
Над шл..хом при долині,
біл.. старого граба,
де б..ла-б..ла хатка сто..ть на самоті,
живе там дід та баба і курочка в них
р..ба,
вона, мабут.., несе їм я..чка
золоті.
Ліна Костенко
➙ Таблиця Шульте. (Діти фіксують зір на віконце всередині
таблиці і простукують олівцем числа від 1 до 25).
4
|
23
|
8
|
20
|
7
|
19
|
22
|
13
|
9
|
1
|
24
|
21
|
3
|
17
|
12
|
14
|
18
|
10
|
5
|
16
|
6
|
2
|
11
|
15
|
25
|
➙ Гра „ Хто більше “. (Вчитель називає слово, учні
добирають інші слова, які за змістом поєднуються із запропонованими).
Яблуко (яке?) соковите,червоне,спіле,
смачне, запашне, … .
➙ Гра „ Пеньок “. (На таблиці записані слова, але одне
серед них відрізняється однією буквою. Слова показуються дітям на декілька
секунд. Завдання: знайти „ пеньок “).
мак річка кіт
мак річка кит
так річка кіт
мак ручка кіт
мак річка кіт
Вправи на вдосконалення навички читання
вголос мають стосуватися як техніки читання, так і розвитку вміння донести до
слухача зміст твору. Розуміння прочитаного є основною характеристикою читання.
Для вдосконалення розуміння прочитаного
доцільно проводити такі вправи:
1.
Вправи та ігри на
розуміння слів у тексті.
➙
Робота із тлумачним
словником.
➙
Гра „ Знайди пару “
(Співвіднести між собою синонімічні чи антонімічні пари).
Друзів треба берегти, а ворогів
берегтися.
Сонце навесні тепле, лагідне, ніжне.
➙
Демонстрація малюнка.
➙
Введення нового
слова в речення.
2.
Вправи на розуміння
речень у тексті.
➙
Гра „ Розвідник “ (
Знайти найдовше або найкоротше речення. Знайти речення за даною схеми або до малюнка. Чим відрізняються
речення?)
➙
Розшир речення або
доповни за змістом.
Марічка співає.
Марічка співає пісню.
Маленька Марічка співає пісню.
Маленька Марічка співає веселу пісню.
Маленька Марічка співає веселу пісню
матусі.
➙
Склади речення. (
Кілька речень діляться на частини і даються в довільному порядку).
Маленька праця той працю шаную.
менше говори. краща за велике
безділля.
Хто працює, Більше роби
-
3. Вправи на розуміння цілого тексту.
➙
Прочитай і намалюй.
➙
Інсценізація
уривка.
➙
Вибери потрібний
заголовок.
➙
Знайди відповідь.
➙
Аудіювання.
➙
Здогадайся, що
далі.
➙
Постав запитання до
тексту
Отже, необхідною і обов’язковою роботою
на кожному уроці в 1 класі є спеціальні вправи, що мають на меті розвиток
техніки читання та розуміння прочитаного. Ефективним засобом навчання повинні
стати текстові матеріали, які дають змогу виявити ступінь сформованості різних
складових навички читання: розуміння слова, речення, цілого тексту;
правильність, виразність читання вголос.
У процесі формування повноцінної навички
читання учні оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки.
У 2
класі провідним видом є читання вголос, яке забезпечується складнішим
психофізичним механізмом, ніж читання мовчки, оскільки у цьому процесі активно
діють зоровий, мовленнєворуховий і слуховий канали. Темп і обсяг зорового
сприймання , смислової обробки матеріалу, звукового перекодування тексту
залежить від можливостей мовленнєворухового апарату. Отже, тут важливу роль
мають операції голосової, дихальної, зорової, слухової системи.
Темп читання є однією з технічних
характеристик навички читання. Він залежить від віку читача, способу читання і
є виявом такої універсальної характеристики особистості, як індивідуальний темп
психічної діяльності. Вчені відзначають також взаємозв’язок темпу психічної
діяльності та уваги. Практика свідчить, що динаміка нарощування темпу читання
учнів у межах однієї вікової групи є досить неоднорідною. Спеціальними
дослідженнями доведено: якщо швидкий темп читання вголос порушує звичайний,
індивідуальний темповий діапазон дитини, тобто входить з ним у суперечність,
учень потрапляє в зону так званого „ темпового дискомфорту “ . Це призводить до порушення психофізіологічних
механізмів уваги та сприймання тексту на слух, до розтискування зорових і моторних
процесів, відставання мовлення і думки від сприймання. Відтак дитина не
сприймає, не усвідомлює текст повноцінно.
Низький темп читання також має негативні впливи на процес розуміння
прочитаного. Психологи і фізіологи наголошують, що за темпу читання вголос ,
нижчого, ніж 50 слів за хвилину, дитина здатна лише фрагментарно засвоїти
фактичний зміст тексту.
Як засвідчують результати спеціальних
досліджень, під час формування повноцінної навички читання простежується тісний взаємозв’язок між не
сформованістю усного мовлення , зорових, моторних процесів і порушеннями
читання. Типовими для багатьох дітей є види помилок, зумовлені неправильною
смисловою здогадкою: заміна слів на основі їх оптичної схожості, помилки у
закінченнях слів, змішування голосних, приголосних букв, що мають акустично-артикуляційну
схожість; перестановки букв і складів, пропуски і додавання букв і складів. Ці
та інші помилки впливають і на рівень розуміння тексту.
Навчання правильного читання посідає
важливе місце в системі роботи вчителя. Правильним є те читання, коли всі
звуки, склади, і слова вимовляються правильно, з відповідним наголосом. Наголос
відіграє значну роль: він може спотворити весь зміст, зробити слово
незрозумілим або надати йому іншого змісту. Навчаю учнів правильно вимовляти
слова – тоді вони і читатимуть їх правильно. Часто виписую слова, в яких учні
можуть зробити помилки в наголосі. Добираю приказки, прислів’я, загадки, вірші
з цими словами, вивчаю їх з дітьми у добукварний і букварний період. На всіх уроках виправляю
учнів, якщо вони неправильно вимовляють слова.
Системна робота над наголосом сприяє виправленню мовлення дітей та
набуттю навички правильного читання. Неправильне читання не може бути свідомим
і виразним. Тому на правильність читання потрібно звертати увагу в усіх класах.
Для формування правильності читання учнів особливо важливою є цілеспрямована
робота над дикцією. Як правильне чітке письмо полегшує читання, так і гарна
дикція робить успішним наше спілкування. Під час читання вголос в учнів
формується уміння дотримуватися пауз між реченнями, а також ритмічних пауз,
зумовлених розділовими знаками і змістом твору. В початкових класах робота над
дикцією має на меті формування у молодших школярів чистоти і якості вимовляння
окремих звуків, складів, слів, оволодіння артикуляційною вимовою.
Великі труднощі у дітей викликає
становлення і розвиток такого важливого компонента, як виразність. Кожний
педагог знає, що у класі є чимало учнів, які не володіють виразним читанням. Це
виявляється в монотонності читання, невмінні робити паузи, у відсутності
міміки. Технічна недосконалість у застосуванні інтонаційних засобів виразності
є зовнішнім проявом більш глибоких процесів, пов’язаних з проникненням у смисл
твору. Якщо дитина усвідомила фактичний зміст твору, його сюжетну лінію, але не
зрозуміла, але чому відбулися такі події, якими мотивами викликані ті чи інші
вчинки героїв, їхній емоційний стан, їй важко буде прочитати текст з
відповідною інтонацією. Отже, виразність читання передбачає оволодіння
уміннями, які виробляються в процесі аналізу твору, а також уміннями правильно
користуватися інтонаційними мовленнєвими і позамовними засобами виразності (
уміння регулювати силу голосу, темп читання, робити відповідні паузи, читати
рівним тоном, з різною мімікою ). Це довготривалий процес, який не завершується
в початковій ланці навчання. У формуванні виразності читання дуже важливо
виробити у школярів уміння помічати в тексті так звані „ підказки “ –
відповідні розділові знаки, слова, словосполучення, речення, які орієнтують
дитину на вибір тих чи інших засобів виразності. Для полегшення роботи над
виразністю читання учням пропоную ознайомитись з пам’яткою „ Читай виразно “ .
Під час читання мовчки
психофізіологічний механізм спрощується, скорочується діяльність
мовленнєворухового і слухового апаратів. Темп зорового сприймання зростає
вдвічі. Це сприяє посиленню процесів смислового сприймання, що дає можливість
учням, які дуже добре читають, у 1,5-2 рази пришвидшувати темп читання, при
цьому повноцінно усвідомлюючи зміст прочитаного.
У 3-4 класах мовчазне читання посідає
провідне місце. Учитель приділяє найбільшу увагу формуванню цього виду читання,
збільшуючи кількість вправ і завдань на розвиток його смислової сторони. В
основній ланці школи питома вага читання мовчки зростає до 90% .
Найважливішою стороною навички читання є
розуміння прочитаного. Основними критеріями під час її оцінювання мають бути
повнота і глибина розуміння учнями змісту, які у кожній віковій групі
різняться. Наприклад, школярі
2 класу спроможні самостійно освоїти лише
фактичний зміст твору, розрізнити тексти за найпростішими жанровими ознаками.
Водночас зрозуміти основну думку твору , підтекст, мотиви вчинків персонажів,
усвідомити засоби художньої виразності відповідно до їх функцій у творі вони
можуть за допомогою вчителя., тоді як зазначені параметри розуміння тексту учні
4 класу здатні освоїти переважно самостійно. Швидко і свідомо читати – це
значить сприймати очима і в думці
частину речення чи невелике речення цілком, відірвати свій погляд від книги,
вимовити те, що запам’яталося, і водночас думати – не тільки про те, що
читається, а й про якість картини, образи, уявлення, факти, явища, пов’язані з
матеріалом, що читається.
Рівень розвитку повноцінної навички
читання характеризується і такою надзвичайно важливою якістю, як гнучкість –
уміння учня змінювати вид і темп читання залежно від його мети. З метою
поглибленого засвоєння змісту тексту в повному обсязі учень застосовує
вдумливе, аналітичне читання, яке не передбачає пришвидшеного темпу. Якщо
школяреві потрібно знайти в тексті відповідь на те чи інше питання , він швидко
проглядає зміст, виділяючи в ньому потрібне.
Враховуючи вікові можливості молодших
школярів, у початковій школі діти глибше опановують аналітичне читання, поступово
від класу до класу, засвоюючи початкові вміння ознайомлювального, вибіркового,
проглядового видів читання. Застосування різних видів читання передбачає, що
учні оволодіють різними прийомами осмислення того чи іншого тексту.
Спілкування з літературою як мистецтвом
слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює
передумови для самовираження особистості. На уроках класного і позакласного
читання діти під керівництвом вчителя виконують різні види роботи з текстом, які
спонукають їх вносити елементи творчості, висловлювати власне ставлення до
персонажів, по-своєму інтерпретувати зміст твору. Вдосконалення навичок
правильного, свідомого , виразного, швидкого читання, а також творчі завдання
сприяють не лише заохоченню до роботи з текстами, книжками, а й допомагають
пізнавати великий і складний світ навколо себе маленькій людині, яка прагне
самоствердитися в ньому і виявити себе як особистість.
Література
1.Державний стандарт початкової загальної
освіти [електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.mon.gov.ua/nev-stmp/2011/20_04/12/
2.Літературне читання. Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів.
2-4 класи [електронний ресурс]. – Режим
доступу: http//www.mon.gov.ua/
3.Українська мова. Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів.
1-4 класи [електронний ресурс]. – Режим
доступу: http//www.mon.gov.ua/
4.Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні
ігри та забави: Навчально-методичний посібник / Березіна О.М., Павловська Т.О. – Тернопіль:
Мальва – ОСО, 2002.
5.
Ґудзик І. П. Читання вголос та читання мовчки //
Початкова школа. –
2000. №18.
6. Дехтяренко О.Л. Впровадження
інтерактивних технологій при формуванні навичок швидко читання //Розкажіть
онуку, №9, вересень 2010.
7. Козоріз С. Методи і форми роботи на
уроках читання //
Розкажіть онуку, №25-26, вересень 2004.
8. Мартиненко В. Оновлення змісту
літературного читання //
Початкова школа. 2012. - №10.
Немає коментарів:
Дописати коментар