Виховний захід « Вже брами літа замикає осінь»

Виховний захід « Вже брами літа замикає осінь»

     Звучить «Мелодія осені» Ф.Шопена                                      

Ведучий . Осінь  красива пора року, що ні в казці сказати, ні пером описати! Я люблю цю чарівну пору року, бо в ній стільки дива , аж дух перехоплює!

Ведуча. Так, уже осінь, а недавно ще було таке гарне літечко, жаль, що так швидко воно відлетіло...  Осінь впевнено ступає по землі, бо добре свою роботу знає!

Відлетіло літо-літечко,
Промайнуло, та й усе...
Дощик сіється крізь ситечко,
Холоди до нас несе...

Та нараз, мов крізь віконечко,
Між хмарками із небес
Гляне щедре, любе сонечко —
І куди той дощик щез!

Давно вже літо відлетіло
Отак, неначе й не було.
Одразу листя пожовтіло
І десь поділося тепло.

Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.

В природі осінь жовта, чарівна.
Захоплююча, просто несказанна.
Притягує й дивує нас вона,
Бо кожна днина чарівна і ждана.

Одного дня все в сонці золоте,

А іншого — дощить і полива

То вітер листя крутить і мете,

То спокоєм природу огортає.
               

Непередбачувана в осені краса,
Вона щоразу серденько дивує.
То кличе серце в сині небеса.

То раптом зірочки вночі дарує.    

 То квітами чарівно зацвіте,
 То райдугу розвісить над рікою,
 Під ноги кине листя золоте,

А то огорне серденько журбою.

Настала осінь фантастична
Й по небу синьому пливе.
Чарівна, дивна, поетична…
Тепер в ній казочка живе.

Пісня « Осінь» муз. В. Гребенюка, сл.М. Познанської, Н. Прихотька

Ведучий. Осінь така світла, така чарівна, вся в золотім і багрянім листі, вона справді чудова.

Осінь, осінь! Чарівна і дивна
В дивограї кольорів горить.
Неповторна, гарна, як царівна,
У намисті горобин стоїть.

Гляньте! Листячко яке барвисте:
Жовте, червонясте і руде!
Небо — синє-синє! Чисте-чисте!
І немає хмароньки ніде!

Я листочків гарних назбирала,
Щоб букет осінній з них зробить.
У віночок їх позаплітала,
Щоб себе вінком озолотить!

Справді, осінь дуже гарна й мила,
І краси багато так у ній.
Все довкіл вона позолотила,
Тільки придивитися умій!

Осінь захоплює, осінь вражає
Дивом-красою і барвами квіт:
То вона щедре тепло посилає,
То умиває дощиком світ...

То аж засвітиться в золото вбрана,
Ніби царівна, велична стоїть,
Вся чарівна, кольорова, багряна,
Ніби чекає і мудро мовчить.

То засумує із вітром у парі,
Шелестом, шумами зашурхотить,
Крапле дощами із сірої хмари,
Листям вологим додолу злетить...

Звучить «Вальс  дощу» Ф.Шопена.

Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє,
Сірою стане. І це вона вміє.

А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.

От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
То вона світла, барвиста, чарівна,
То сіра-сіра, сумна й непогідна.

Пісня про дощ

Ведуча. Ай, справді, осінь буває такою різною, що не передати! Вона наче

 сама казка. Ходить, блукає по землі і кожного дня міняє краєвиди.

Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна.
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.

Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.

Осінь така красива,
Лагідна і привітна.
Он павутинка сива,
Квітка остання квітне.

Листя летить, кружляє,
Сонечко щиро гріє.
Золотом ліс аж сяє,
Небо вгорі синіє...

Як гарно в лісі восени!
Кленову гілочку торкни -
Вона здригається, бринить,
Немов струни сталева нить.

Жовтіють граби і дуби,
Вкривають листячком гриби,
Кущі, галявини, плаї,
Сліди малесенькі твої.
Навкруг завія золота -
Багряне листя обліта.

В осіннім лісі всюди казка,
Тут різні барви, кольори.
І краєвиди ніжні, й ласка
І тепле сонечко вгорі.

Ведуча. А зараз ми всіх запрошуємо прогулятися осіннім лісом.

1 дівчинка. Ой, дівчатка, яка краса повсюди, ви тільки погляньте! Справжня осінь-чарівниця!

2 дівчинка. Дуже гарно. Листочки золоті, багряні, жовті, коричневі, різнокольорові!

3 дівчинка. Правду кажуть, що осінь на рябому коні їздить, бо вся вона така барвиста.

1 дівчинка. А позавчора цілий день дощило, а сьогодні і вчора так тепло і сонячно. Люди кажуть: «Восени день блисне, а три кисне…»

2дівчинка. Ага! В осінній час сім погод у нас — сіє, віє, туманіє, крутить, мете, в’є і зверху ллє.

3 дівчинка. От і добре, зате сьогодні он скільки грибів назбирали!

1 дівчинка. Дівчата, а давайте про осінь заспіваємо і посидимо та відпочинемо. А з нами всі дерева будуть співати. 

Пісня «Золотава осінь» Анатолія Сологуба

(Дівчатка закінчують співати і до них виходять хлопчики з кошичками, у яких горішки.)

1 хлопець. Он ви де! А ми думаємо, хто то так співає? А це ви! Ви що, за грибами ходили?

2 хлопець. А ми за горіхами, ось погляньте скільки назбирали! 

(Дівчатка встають, підходять з кошичками до хлопців, всі роздивляються, що в кого в кошику.)

1 хлопець. А в лісі так чарівного багато,

 що ніби в гарній казці побули.

Ще дзвоники квітують синювато,

 а от горіхів скільки назбирали!

(Підходить ще три дівчинки у вінках з калини та горобини).

4дівчинка. Привіт, друзі! Як приємно, що ми вас знайшли! А ми по калину ходили. Ось погляньте, яка красива. А вона ще й дуже корисна, від всякої хвороби помічна, простуди лікує, має багато вітамінів!

5 дівчинка . А я от горобини нарвала, бо калина у нас в саду росте. А от горобина теж просто безцінна при лікуванні різних хвороб. І теж дуже вітамінна, зміцнює імунітет! У ній вітамінів більше, ніж у лимонах, уявляєте?

6 дівчинка . А мене бабуся за шипшиною послала, бо це теж непроста ягода! А взимку просто незамінна при простудах. Ото я й нарвав шипшини, щоб була в домі. А сьогодні день такий гарний, сонце аж сміється!

4 дівчинка . А давайте заспіваємо про калину. Ми ж цю пісню всі знаємо! Комарики-дзюбрики! Ставайте в коло, будемо танок водити! 

(Діти стають в коло , ведуть танок і співають.)

 «Ой, є в лісі калина» (українська народна пісня)

2 хлопець.  Тихо, тихо... Хтось іде! Гляньте он туди. Це ж Осінь...

Осінь

Так-так. Я справді Осінь-чарівниця,
Ходжу ось тут по нашім ріднім краю.
Фарбую світ, готую всім гостинці,
І вас у лісі жовтому вітаю!
Бо все до толку довести я мушу,
Озимину зазеленити на полях,
Налити соком-медом кожну грушу,
Почервонити яблука в садах.
Засолодити кожну ягідку калини,
Надати їй приємний аромат.
Це все потрібно дуже для людини
І кожному із вас це треба, чи не так?

Усі. Так...

Осінь. А ви, я бачу, грибочки у лісі збирали?

Ми й грибочків назбирали,
І листочків теж знайшли.
А у лісі не кричали,
Чемними усі були.

Я горішків назбирав,
Потрусив з ліщини.
Трішки білочці віддав
Й собі — половину.

Я ось жолудів приніс —
Теж корисне діло!
Посаджу весною ліс,
Щоб дуби шуміли.

А я далеко в ліс зайшла.
Стежиною в’юнкою.
Насіння в квіточок взяла,
Посію скрізь весною.

Осінь Молодці!

Чудовими дітьми ростете,
І маю я надію —
Вітчизні користь принесете.
Тому за вас радію.
Насіннячко зібрали ви
В осінню гарну пору,
Щоб квіти й трави скрізь росли,
І ліс піднявся вгору.
Щоб край наш рідний розцвітав,
Турбуєтесь ви нині,
І соловейко щоб співав
Весною на калині.

Осінь.  То, може, ви ще й прикмети осені знаєте?  Розкажіть мені їх.

-  Якщо до середини жовтня листя не осипалося з беріз — сніг ляже пізно.

-  Пізнє опадання листя — на тяжкий рік.

-  Грак відлетів — чекай снігу.

-  Скільки б не випало снігу, але якщо на вишнях залишилося листя, то неодмінно наступить відлига.

-  Якщо вдень випав перший сніг, то він швидко розтане, а якщо вночі, то лежатиме довше.

-  Дикі гуси на відльоті — кінець бабиного літа.

-  Грім у жовтні — на малосніжну, м’яку і коротку зиму.

-  Пізній гриб — пізній сніг.

Осінь: Ой, діти, забарилась я тут з вами , а мені  вже пора поспішати...

 Зима   наступає. У наступному році ми обов'язково зустрінемося. До зустрічі!

1 дівчина: Ось і пішла від нас Осінь, але не назавжди, бо через рік знову повернеться.

Пісня «Диво-осінь» муз. Анна Олєйнікова, сл. Лариса Ратич  

 

Я дякую за чари і красу,
І теплі кольори, що душу гріють.
За радість, що у серденьку несу
І павутинки, що кругом біліють.

 

Хіба це диво можна не любити,
Цю осінь надзвичайно золоту?
Її чарівні кольорові квіти,
Красу казкову, вдачу непросту…

Люблю я осінь. В ній всього багато:
Туманів, кольорів, дощів, роси,
Проміння сонця теплого, мов свято,
І море дивовижної краси…

Люблю я осінь. Осінь надихає
І збайдужіти серцю не дає.
Душа в цю пору в небеса літає,
Щось незбагненне в цій красуні є…