Родинне свято "Обереги моєї родини"

                   РОДИННЕ СВЯТО «ОБЕРЕГИ МОЄЇ РОДИНИ»

      Мета. Розширити уявлення учнів про родину; викликати бажання дізнатися коріння свого роду, ознайомити з родинними оберегами. Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати бережне і шанобливе ставлення до усіх членів родини.

Ведуча.    Добрий день, шановна родино! Я сказала так, бо думаю, що сьогоднішнє свято-це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання.

Ведучий.  Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, на нашій славній Україні.

Ведуча.  Тут жили наші предки, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

                                  Україно моя, найчарівніший краю,

                                  Де билини, казки і легенди живуть.

                                  Линуть щирі пісні із зеленого гаю,

                                  І струмочки з джерел відправляються в путь.

  

                                  Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне,

                                  Рушники вишивані й простори ясні,

                                  Дороге, миле серцю, святкове й буденне,

                                  Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.

                                  Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,

                                  Оберегів святих, що живуть у віках.

                                  Бо без них українців із нас вже не буде,

                                  Як і квітів зимою у білих полях.

                                 ( Звучить « Пісня про Україну» ).

Ведучий.  Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, не замулена криниця - все це родовідна пам'ять, наші символи, історія, може часом і сумна, але велична і все стверджувальна.

                                        

                                        Рідна земле моя,

                                        Я листок твій зелений,

                                        Пісня в шелесті трав,

                                        Промінь сонця в росі.

                                        Я з грудей твоїх п’ю,

                                        Україно, натхнення,

                                        Я спішу до землі,

                                        Що цвіте у красі.

Ведуча.  Щоб рід існував багато літ, щоб продовжувалося життя його треба берегти. Берегиня - язичеська богиня, хранителька роду. Найкращими берегинями є мати, оселя.

                                 

                                  Мати - рання пташка,

                                  З досвітку віч не зімкне,

                                  Ходить по хаті навшпиньки,

                                  Щоб не збудити мене.

                                  Мати - то сонечко рідне,

                                  Сонечко ясне, земне.

                                  Слово її заповітне

                                  Гріє і живить мене.

      

                                  Хай кривда минає серця материнські ,

                                  Сльоза лиш від радості хай би була.

                                  Хто маму забуде, той долі не має,

                                  Тож дбаймо, щоб мати жила.

                                  О мамо, о мамо , ми всі пам’ятаєм,

                                  Що в кожного з нас ти одна і свята.

                                  О мамо, о мамо, молитву складаєм

                                  За долю твою на многі літа.

( Діти виконують пісню Н.Май « Мамин вальс»).

Ведучий.  Хата, рідна  домівка, для нас ти стала всім: і храмом, і рідним краєм, і батьківщиною. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою віє від тебе.

Ведуча.  Рідна моя хато! Куди б я не пішла від твого батьківського порога, я не забуду твоїх білих стін, твого затишку і тепла.

Ведучий.  Птахи і ті повертаються із-за далеких морів до своїх гнізд. А ми таки люди! То чому ж ми маємо забути своє родинне гніздо?

                                     Родина, дорога родина!

                                     Що може бути краще в світі цім?

                                     Чим більше дорожить людина

                                     За батьківський і материнський дім.

                                     Що може бути краще за вечерю в домі

                                     За батьківським , міцним столом,

                                     Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

                                     Все сповнене любов’ю, а не злом.

Ведуча.  З давніх-давен у родинному житті українців важливу роль відігравав рушник. Рушники берегли. Їх передавали з роду в рід. Батьки й до сьогодні бережуть рушники для дітей як родову реліквію.

Ведучий. Хліб і рушник - одвічні людські символи. Бідна оселя чи багата, всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. З рушниками ушановува-

ли появу немовляти у родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька і сина,

одружували дітей, зустрічали гостей, проводжали в останню путь.

                                 З дитинства пам’ятаю рушники,

                                 Що так любовно їх творила мати.

                                 По-українськи хата на святки

                                 Сіяла вишитими рушниками.

                                 Навік з’єдналось чорне і червоне -

                                 Мого краю гордість і краса.

                                 Душа народу – малинові дзвони,

                                 Його веселка і його сльоза.

                                  Рушничок на столі - давній звичай,

                                  Ним шлюбують дітей матері.

                                  Він додому із далечі кличе,

                                  Де в калині живуть солов’ї.

( Звучить пісня.  Д.Гнатюк « Пісня про рушник»).

Ведуча.  А який співучий український народ! Яке диво українська народна пісня! Кого тільки не полонила її краса. Українська пісня – то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість і смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу і натхнення.

                                  

                                    Тут мамина пісня лунає і нині

                                    Її підхопили поля і гаї,

                                    І вечорами по всій Україні

                                    Співають в садах солов’ї.

Ведучий.  Колись Господь роздавав кожному народу певні скарби. Коли черга дійшла до українського народу, то нічого вже не залишилося. Тоді Бог, щоб не засмутити цей народ, дав йому пісню.

Ведуча.  Пісенним символом українців здавна вважається соловейко. Образ солов’я невіддільний від іншого символу України – калини. Калина – символ чистоти. Таким же чистим і є спів солов’я.

                                 Українська пісня вимита сльозами,
                                 Висушена вітром у краю чужім,

                                 Українська пісне, ти пройшла шляхами
                                 До мого серця і живеш у нім.

                                 Українська пісне, чарівна, весела
                                 Ти такою будеш через сотні літ.

                                 Українська пісня вчить тебе, дитино,
                                 Щоби пам’ятати свій козацький рід.

                                 Коли пісні мойого краю
                                 Пливуть у рідних голосах,
                                 Мені здається, що збираю

                                 Цілющі трави у лугах.

                              

                                В піснях і труд, і даль походу
                                І жаль, і усміх, і любов,
                                І гнів великого народу,
                                І за народ пролита кров.

( Українська народна пісня «Ой, єсть в лісі калина» ).

Ведучий.  «Земля на зерняткові стоїть…»,- так говорять у народі. Хто не знає, що таке праця і хліб, той перестає бути сином свого народу.

Ведуча.  Якось, за легендою, засперечалися орач, сівач і пекар. Орач твердив, що хліб творить земля, сівач казав - сонце, пекар - вогонь. «Ви забули про людину. Хліб – творіння рук людських», - мовив мудрець.

                             

                               Хліб священний лежить на столі -

                               Запашний і рум’яний, високий,

                               Знають добре старі і малі,
                               Що то рук хліборобських неспокій.

                               Хліб священний лежить на столі
                               В нього запах жнив’яного літа,

                               Хай завжди буде хліб на столі

                               І як сонце сіяє над світом.

( Звучить пісня про хліб).

Ведучий.  Наша свята земля, рідна оселя, солов’їна мова, невмируща пісня,

червона калина є нашою Батьківщиною, яка зветься – Україною.

Учні.  А ми її діти.

                               Любі друзі, хоч маленькі
                               Ми вже добре знаєм,
                               Що звемося українці
                               Й українських предків маєм.

                               Батько, мати, брат, сестричка

                               І всі інші члени роду
                               Всі належать до одного
                               Українського народу.

                               Ми є діти українські
                               Хлопці та дівчата.

                               Рідний край наш Україна,
                               Славна і багата.

                               Рідне небо, ясне сонце,
                               Місяць, зорі срібні,
                               Рідний народ – українці,
                               Всі до нас подібні.

                              

                               Рідна мова – Свята Трійця
                               І Пречиста Мати.

                               Рідна мова – нею вчились
                               Бога прославляти.

                               Присягаєм рідну віру
                               Завжди визнавати,
                               По-вкраїнськи говорити,
                               Молитись, співати.

                              Як ріка вгору не піде,
                              Як сонце не згасне,
                              Так того ми не забудем,
                              Що рідне, що власне.

                              Що нам рідне, те нам буде
                              І красне, і гоже.

                              Присягаєм, що так буде,-
                              Поможи нам, Боже!
( Звучить пісня Н.Май «Буде Україна на землі»).