Перший урок «Це – наше і це – твоє!»

                      Перший урок  «Це – наше і це – твоє!» 
      Мета: ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення української державності, культурними здобутками, національними цінностями та досягненнями України в роки незалежності;
формувати усвідомлене відчуття приналежності до української громади, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу;
розвивати бажання працювати задля ефективного зростання країни; виховувати повагу до державної символіки, історичних надбань, шанобливе ставлення до звичаїв, культурних традицій українців та представників інших національностей, котрі проживають в Україні.
          Обладнання: державна символіка України – Прапор, Герб, Гімн;ілюстрації краєвидів України та рідного краю; елементи народної символіки; зразки вишиваних візерунків на рушниках; портрети видатних українців і відомих людей рідного краю.
                                                        Хід уроку

Організація класу до уроку.

Вчитель.

        - Дорогі діти! Вітаю вас зі святом Знань. Бажаю всім міцного здоров’я, натхнення, терпіння, наполегливості, щоб підкорити нові вершини знань.

Вправа «Долоньки».

        - Зараз я пропоную стати всім у коло і доторкнутись долоньками один одного, щиро посміхнутись , даруючи гарний настрій і доброту своїх сердець.

Бесіда  про літній відпочинок.

       - Як ви провели літні канікули?

        - Де відпочивали?

       - Які свята відзначали?

       - Що вам бажали?

       - Що святкувала наша країна?

          Заочна подорож рідним краєм.

І. Історія України

           Цього року 24 серпня Україна святкувала 25 річницю своєї незалежності. Наша держава - суверенна і демократична країна. Суверенна – має право самостійно вирішувати всі свої внутрішні і зовнішні справи. Демократична – влада належить народові.

           Давайте щирими словами привітаємо свою Батьківщину з днем народження.

 Складання «павутинки»  побажань рідній країні.

 На день народження прийнято ще дарувати квіти. Тож давайте заквітчаємо кордони України червоними маками.(  Звучить пісня Д.Костенко «Пісня про Україну». Діти виходять  до карти і чіпають маки на кордон).

Україна – батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Вона велика і красива. За площею вона найбільша серед країн Європи. Протяжність усього кордону - 7643 км. А із заходу на схід територія простягається на 1316 км. Станом на 1.04.2015 р. населення України склало 42 млн. 873 тис. 583 людини.

 Історія України давня. Перша держава на нашій території з’явилася 7 тисяч років тому. Українські землі були заселені мирними хліборобами. Наша країна ніколи не  поневолювала  інші народи, а лише захищала себе. І в наш час на сході  України йдуть воєнні дії. Росія  руйнує наші села і міста, гинуть люди.

 Хвилиною мовчання вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.

ІІ. Мій рідний край.

Читання вірша вчителем.

Батьківщина – це рідний край!

Батьківщина – це ліс і гай!

Батьківщина – це рідна земля!

Батьківщина – це школа моя!

          В кожної людини є своя маленька Батьківщина. Це те село де ми народилися, виросли, ходимо в школу. Для вас – село Криве.

        - Звідки походить назва села?

       - Хто з відомих людей народився в нашому селі?

         Вправа «Мікрофон».

       - За що ви любите своє село?

         З малих сіл та великих міст, просторих ланів і пишних садів, високих гір та глибоких рік утворилася одна велика країна – Україна.

Читання учнями віршів про Україну.

 Фізкультхвилинка.

Усміхнемось сонечку!

Здрастуй, дороге!

Усміхнемось квіточці!

Хай вона росте!

Усміхнемось дощику!

Лий, мов із відра!

Друзям усміхнемося!

Зичим всім добра!

ІІІ. Державні символи України.

У кожної країни є свої символи: державні та народні. Державна символіка України формувалася не одне сторіччя. В її основі лежать традиції, культура та історія нашої держави. Що ж належить до державної символіки і що вона означає?

                                              Прапор

       Державна символіка України включає жовто-сині барви.
У старовину слово «барва» означало не тільки колір, а й одяг, за яким визначалася належність людини до певної групи. В українців національною барвою стала жовто-синя. Насамперед вона з’явилася у розписах церков та у церковних речах – ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Пізніше у творах мистецтва – мініатюрах і прикрасах, у гербах українських земель. Ще не об’єднані в єдину державу Київщина і Галичина мали своїми гербами золотого тризуба на голубому полі та золотого лева на голубому полі. Жовто-синя барва була настільки усвідомленою як національна, що першим парламентом України – Центральною Радою у 1917 році без жодного сумніву було узаконено жовто-синій прапор як державний символ.

Читання вчителем вірша Н. Поклад «Прапор»

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом

Українським в Україні.

                                                        Герб

      Малим гербом нашої держави є тризуб. Звідки і коли вперше з’явився він в історії України? Перша літописна згадка про тризуб датується Х століттям. Це був великокнязівський знак. Його зображення знаходимо на печатці Святослава Ігоревича. Пізніше знак тризуба карбується на срібних монетах великого князя Київського Володимира Святославовича.
      Тризуб символізує трійцю життєтворчих енергій, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду і Життя). Саме тому тризуб ми можемо зустріти на цеглі Десятинної церкви, що знаходиться у м. Києві, на плитах Успенської церкви у м. Володимирі-Волинському. Український народ сприймає тризуб і як оберіг.

                                                        Гімн

   Національним гімном України є вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», покладений на музику Михайла Вербицького. Вірш було написано у 1862 році, а вперше він був надрукований у львівському журналі «Мета» 1863 року. Отримавши популярність на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу і релігійних діячів того часу. Один з них отець Михайло (Вербицький), ще також знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, написав музику до нього. Вперше цей твір було використано як Державний Гімн у 1917 році.
           У незалежній Україні музика Державного Гімну була затверджена Верховною Радою ще у 1992 році, згодом вона знайшла своє відображання і у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Про Державний Гімн України», в якому встановлено, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П.Чубинського:
          «Ще не вмерли України і слава, і воля,
            Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
            Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
            Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
            Приспів:
            Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
            І покажем, що ми, браття, козацького роду».

  ( Звучить Гімн України.)

ІV. Народні символи України.

Народними символами є одяг, предмети, рослини й тварини. Прийшли вони до нас з пісенної народної творчості, легенд, традицій. Орнаменти рослин і тварин є окрасою вишивок, гончарного посуду, розпису писанок та ікон.
          Вишиванка, вінок та рушник є сакральним одягом українців. Вишиванка – символ краси, здоров'я, щасливої долі. Вона була в кожної людини. Без неї не обходилась жодна визначна подія в житті. У теперішній час відродилась давня традиція одягати на свята чудові вишиванки.
          Вінок – символ долі, життєвої сили, довершеності. На Івана Купала дівчата плели з польових квітів вінки та пускали їх за водою. Такий обряд віщував дівочу долю. Вінок є головним убором українського національного строю.
           Рушник символізує довгу життєву дорогу. З хлібом-сіллю на рушничку зустрічають дорогих гостей, він бережно огортає образ, його стелять на добру долю молодим на весіллі. 

Найбільш відомими рослинними символами є: верба, калина, вишня,барвінок, чорнобривці. Калина – символ життя та крові, материнства, рідного дому. З неї робили колиски для немовлят, вишивали на весільному рушнику. Вона промовляє до нас з гімну січових стрільців. Білим цвітом нареченої навесні вкривається деревце калини. Восени та взимку червоні грона є нагадуванням про краплі крові, пролитої борцями за незалежність. 

  Верба завжди символізувала добру душу, царство світла та вдячність. Наші предки вважали, що верба захищає від нечистих та злих сил. Тепер її лозу освячують за тиждень перед Великоднем. Часто в народних піснях вербу порівнюють із молодою дівчиною. Вона зажурена від нерозділеного кохання чи загибелі милого. Верба не дає соковитих плодів, тому наші предки вважали її кінцем поганого роду.
           Тваринні народні символи найчастіше поєднувались з птахами. У народних повір'ях вони переносили душі в потойбічний світ.
           Лелека – символ продовження роду, злагоди в родині. Його назвали на честь божества добра і кохання. Тому в давнину вважалося, що лелека мостить гніздо на подвір'ї тільки добрих людей. А люди вірять, що саме воно захистить від блискавиці.   Символи свідчать про багатий духовний світ народу, його гармонійне єднання з природою.

         V. Народна скарбничка

(Доповніть прислів’я і поясніть їх зміст.)

Батьківщина – мати,…(умій за неї постояти).

Людина без Вітчизни, …(як соловей без пісні).

Що країна, …(то родина).

За рідний край…(життя віддай).

Всюди добре, …(а вдома найкраще).

Кожному мила …(рідна сторона).

Добре тому, …(хто в своєму домі).

      VІ. Чим славиться моя Україна.

Найвища гора Говерла.

Найбільше море, що омиває Україну, Чорне море.

Найбільша річка Дніпро.

Найглибше озеро Світязь (58,4 м).

Найбільше штучне водосховище на Дніпрі.

Найдовша печера Оптимістична.

Найстаріше дерево України – 1300-річний дуб (Рівненська обл.).

Найсвоєрідніший музичний інструмент – трембіта.

  Згідно з давньою гуцульською традицією, трембіту треба виготовляти з громовиці, тобто дерева, в яке влучила блискавка. Вважається що така трембіта звучить найкраще. До речі, жоден найвправніший тесляр не розчахне смеречину так рівно, як удар блискавки. Вік дерева повинен бути 120—150 років. До того ж громовиця повинна, як мовиться, дозріти: чим довше стоятиме вона під сонцем, чим довше її обвіватимуть вітри, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта. Майстер, принісши додому громовицю, намагається загнати лезо топірця в деревину так, щоб, повагом натиснувши, розчахнути «сурму» навпіл. Це — дуже відповідальна операція. А розчахнути триметрову сурму необхідно на дві рівні частини (якщо не вдалося — праця змарнована). Після цього майстер береться за різці та ножі різної конфігурації, з допомогою яких «ладнає голос інструментові». Обережно, протягом годин і діб (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік) вибирає серцевину з обох половинок заготовки. Залишається тільки двоміліметрова оболонка. Заготовка має 8—10 кілограмів ваги, а готова трембіта — до півтора кілограма. Отже 6—8 кілограмів деревини треба вишкребти вручну, не поранивши при цьому краї, які будуть стулятися без застосування клею. Необхідно скласти дві половинки і міцно стягнути їх обручами. Ці обручі виготовляються зі смерекових віт. Віти мають рости на смереці зі східного боку стовбура, до того ж не вище, як півтора метра від землі. Бо саме такі пагони, як помічено в народі, гнучкі та сильні. Після цього — останній етап: виготовлення мундштука. Він повинен бути обов'язково яворовим, бо ця деревина має солодкий присмак, отже, такий мундштук приємно прикладати до губ. І коли мундштук, що нагадує за формою сопілковий чи кларнетовий, готовий, то вже можна випробовувати інструмент.

(Слухання запису звучання трембіти.)

  VІІ. Країна доброти.

Вчитель

Добрим бути – зовсім це не просто.

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку,

Добрим треба бути нам до віку.

Добро творити на Землі

Людині лиш дано.

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

        - Що повинна робити кожна людина і дитина, щоб життя стало кращим?

Назвіть «ланцюжок» своїх добрих справ.

Вправа «Подаруй частинку свого серця»

Ваші маленькі серця наповнені теплом і добротою. Давайте кожен з нас подарує маленьку частинку свого серця  Батьківщині.

( На дошці намальований контур серця значного розміру. Кожна дитина чіпає маленьке сердечко і утворюється  одне велике серце.)

Підсумок уроку.

           Закінчилася наша з вами незвичайна подорож Україною. Ми пишаємося нею і хочемо, щоб вона завжди була мирною, багатою, могутньою,квітучою державою, бо це все  наше і це – твоє.

 Кожну хвилину ви, малі діти, а ми - дорослі,повинні просити в Бога всіх благ для нашої держави.

  (Звучить духовний гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».)